| 2-е ТимофiюРозділ 1 | 
| 1  | 
| 2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! | 
| 3  | 
| 4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. | 
| 5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. | 
| 6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. | 
| 7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. | 
| 8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, | 
| 9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. | 
| 10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. | 
| 11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. | 
| 12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. | 
| 13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. | 
| 14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. | 
| 15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. | 
| 16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. | 
| 17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — | 
| 18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! | 
| Второе Послание ТимофеюГлава 1 | 
| 1  | 
| 2  | 
| 3  | 
| 4 Я вспоминаю твои слезы и очень хочу увидеть тебя: эта встреча крайне обрадовала бы меня. | 
| 5 Я вспоминаю и о твоей искренней вере: так верили и твоя бабушка Лоида, и твоя мать Эвника, и убежден, что эта же вера живет и в тебе. | 
| 6 По этой причине раздуй пламя твоего дара, который ты получил от Бога через возложение моих рук. | 
| 7 Ведь Бог дал нам не дух страха, а дух силы, любви и благоразумия.  | 
| 8  | 
| 9 Бог спас нас и призвал нас Своим святым призывом не по нашим заслугам, но для исполнения Своей цели и по Своей благодати, данной нам через Иисуса Христа еще до начала времен. | 
| 10 И теперь мы увидели эту благодать, когда пришел Спаситель наш Иисус Христос, Который уничтожил смерть и через Радостную Весть показал новую жизнь и бессмертие. | 
| 11 И я был поставлен глашатаем, апостолом и учителем этой Радостной Вести. | 
| 12 За это я и страдаю сейчас, но не стыжусь этого, потому что знаю, в Кого я поверил, и знаю, что Он способен сохранить то, что я доверил Ему  до того Дня.  | 
| 13  | 
| 14 Пусть Святой Дух, живущий в нас, поможет тебе сберечь то доброе, что было тебе доверено.  | 
| 15  | 
| 16  | 
| 17 Напротив, когда он был в Риме, то старательно разыскивал меня и нашел. | 
| 18 Пусть же Господь помилует его в тот День. А как много он помог мне в Эфесе, ты хорошо знаешь. | 
| 2-е ТимофiюРозділ 1 | Второе Послание ТимофеюГлава 1 | 
| 1  | 1  | 
| 2 до Тимофія, сина улю́бленого: благода́ть, милість, мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Господа нашого! | 2  | 
| 3  | 3  | 
| 4 Я бажаю побачити тебе, пам'ята́ючи сльо́зи твої, щоб напо́внитись радістю. | 4 Я вспоминаю твои слезы и очень хочу увидеть тебя: эта встреча крайне обрадовала бы меня. | 
| 5 Я приво́джу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була́ осели́лася в бабі твоїй Лоі́ді та в твоїй матері Евні́кії; певен же я, що й у тобі вона осели́лась. | 5 Я вспоминаю и о твоей искренней вере: так верили и твоя бабушка Лоида, и твоя мать Эвника, и убежден, что эта же вера живет и в тебе. | 
| 6 З цієї причини я нагадую тобі, щоб ти розгрівав Божого дара, який у тобі через покла́дання рук моїх. | 6 По этой причине раздуй пламя твоего дара, который ты получил от Бога через возложение моих рук. | 
| 7 Бо не дав нам Бог духа стра́ху, але сили, і любови, і здорового розуму. | 7 Ведь Бог дал нам не дух страха, а дух силы, любви и благоразумия.  | 
| 8 Тож, не соромся засві́дчення Господа нашого, ні мене, Його в'я́зня, але страждай з Єва́нгелією за силою Бога, | 8  | 
| 9 що нас спас і покликав святим по́кликом, — не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам да́на в Христі Ісусі попе́реду вічних часі́в. | 9 Бог спас нас и призвал нас Своим святым призывом не по нашим заслугам, но для исполнения Своей цели и по Своей благодати, данной нам через Иисуса Христа еще до начала времен. | 
| 10 А тепер об'яви́лась через з'я́влення Спасителя нашого Христа Ісуса, що й смерть зруйнував, і вивів на світло життя та нетління Єва́нгелією. | 10 И теперь мы увидели эту благодать, когда пришел Спаситель наш Иисус Христос, Который уничтожил смерть и через Радостную Весть показал новую жизнь и бессмертие. | 
| 11 що для неї я був настано́влений за проповідника, апо́стола й учителя. | 11 И я был поставлен глашатаем, апостолом и учителем этой Радостной Вести. | 
| 12 З цієї причини й терплю́ я оце, але не соро́млюсь, бо знаю, в Кого я ввірував та впе́внився, що має Він силу заховати на той день заста́ву мою. | 12 За это я и страдаю сейчас, но не стыжусь этого, потому что знаю, в Кого я поверил, и знаю, что Он способен сохранить то, что я доверил Ему  до того Дня.  | 
| 13 Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона. | 13  | 
| 14 Добро припору́чене стережи Святим Духом, що в нас пробува́є. | 14 Пусть Святой Дух, живущий в нас, поможет тебе сберечь то доброе, что было тебе доверено.  | 
| 15 Ти знаєш оце, що відверну́лись від мене всі, хто в А́зії, а між ними Фіге́л та Гермоге́н. | 15  | 
| 16 Хай Госпо́дь подасть милосердя Ониси́форовому дому, бо він часто мене підкріпляв і кайда́нів моїх не соро́мився. | 16  | 
| 17 А коли він до Риму прибув, шукав мене пильно й знайшов, — | 17 Напротив, когда он был в Риме, то старательно разыскивал меня и нашел. | 
| 18 хай Госпо́дь йому дасть знайти милість від Господа в день той, — скільки ж він послужив був в Ефе́сі мені, ти ві́даєш краще! | 18 Пусть же Господь помилует его в тот День. А как много он помог мне в Эфесе, ты хорошо знаешь. |